Історія справи

Постанова ВАСУ від 25.01.2024 року у справі №420/3132/19
Ухвала КАС ВП від 19.03.2020 року у справі №420/3132/19
Постанова КАС ВП від 25.01.2024 року у справі №420/3132/19
Постанова ВАСУ від 12.08.2026 року у справі №420/3132/19
Постанова ВАСУ від 25.01.2024 року у справі №420/3132/19
Постанова КАС ВП від 25.01.2024 року у справі №420/3132/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 420/3132/19

адміністративне провадження № К/990/5008/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Коваленко Н.В., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу №420/3132/19

за позовом Садівничого кооперативу (далі - СК) «Буревестник» до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (далі - Затоківська селищна рада), Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Кароліно-Бугазька сільська рада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024, ухвалене судом у складі головуючого судді Бездрабка О.І.

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Крусяна А.В., суддів: Шевчук О.А., Яковлєва О.В.

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2019 року СК «Буревестник» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Затоківської селищної ради від 20.08.2015 №3463 «Про організацію розроблення містобудівної документації на місцевому рівні щодо індивідуального дачного будівництва в АДРЕСА_1» (далі - також рішення №3463);

визнати протиправними та скасувати рішення Затоківської селищної ради від 22.03.2016 №123 «Про затвердження детальних планів території, розроблених щодо земельних ділянок, розташованих в селищі Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області» (далі - також рішення №123).

В обґрунтування позовних вимог СК «Буревестник» зазначив, що рішеннями Затоківської селищної ради № 3463 та № 123 було організовано розроблення та затверджено детальний план території для індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_1, з якими позивач не погоджується, вважаючи, що зазначені рішення порушують права членів СК «Буревестник» як мешканців територіальної громади селища Затока, які є власниками земельних ділянок, розташованих у безпосередній близькості до спірної території. На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що територія, щодо якої затверджено детальний план, розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, на відстані від 20 до 30 метрів від урізу води, що, на його думку, суперечить вимогам чинного земельного та водного законодавства. Крім того, позивач вказував на порушення процедури оприлюднення проєктів рішень і проведення громадських слухань під час прийняття спірних в цій справі рішень, вважаючи, що недотримання встановленої законом процедури розроблення та затвердження детального плану території є самостійною підставою для скасування таких рішень.

2. Рішенням від 27.12.2024 Одеський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково:

визнав протиправним та нечинним рішення Затоківської селищної від 20.08.2015 №3463 «Про організацію розроблення містобудівної документації на місцевому рівні щодо індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_1»;

визнав протиправним та нечинним пункт 3 рішення Затоківської селищної ради від 22.03.2016 №123 «Про затвердження детальних планів території, розроблених щодо земельних ділянок, розташованих в селищі Затока, м.Білгород-Дністровський Одеської області»;

у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025 рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та нечинним рішення №3463 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 залишено без змін.

4. 04.02.2026 ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі № 420/3132/19, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Верховний Суд ухвалою від 25.03.2026 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

6. 06.04.2026 до Верховного Суду від СК «Буревестник» надійшов відзив на касаційну скаргу та клопотання про закриття касаційного провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.08.2015 Затоківською селищною радою прийнято рішення № 3463, яким вирішено:

1. Розробити детальний план території для індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_2.

2. Визначити розробника детального плану території для індивідуального дачного будівництва в кварталі бульвар АДРЕСА_3 - суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6.

3. Укласти з суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6. договір на розроблення детального плану території для індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_2.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію по земельним питанням, будівництву, екологічній безпеці та з питань законності, правопорядку, депутатської етики, охорони здоров`я, народної освіти, культури, спорту, справам молоді.

23.12.2015 управлінням містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради видано висновок щодо розміщення об`єктів архітектури №287, яким погоджено розміщення відповідних об`єктів архітектури, передбачених детальним планом території розміщення об`єктів індивідуальної дачної забудови за адресою: АДРЕСА_1 за умов: отримання в подальшому технічних умов на проектування; проведення комплексу робіт по інженерному захисту території; проведення громадських слухань щодо врахування інтересів громадськості під час розробки детального плану території.

У місцевій газеті "ТОРНАДО-ПРЕС" було опубліковано два оголошення, в яких було зазначено:

про прийняття Затоківською селищною радою рішення від 20.08.2015 № 3463 "Про організацію розроблення містобудівної документації на місцевому рівні щодо індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_4

про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості стосовно проекту містобудівної документації - детального плану території щодо індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_5

В другому оголошенні також було вказано, що детальний план території розроблено з метою обґрунтування розміщення індивідуальної дачної забудови. Замовник: Затоківська селищна рада м.Білгород-Дністровського Одеської області. Розробник: ФОП ОСОБА_6 , кваліфікаційний сертифікат серія АР № 0030555. Головний архітектор проекту Тиченко С.І., кваліфікаційний сертифікат АА № 001690. Підстава розроблення - рішення Затоківської селищної ради від 20.08.2015 № 3463. Також було зазначено про можливість ознайомитись з текстовими та графічними матеріалами детального плану території до 19.01.2016 в приміщенні Затоківської селищної ради за адресою: Одеська область, м.Білогород-Дністровський, смт.Затока, вул.Приморська, будинок 21. Крім того, було наведено відомомості про те, що: посадовою особою Затоківської селищної ради, відповідальною за організацію розгляду пропозицій є голова Затоківської селищної ради - В.І. Звягенцев, пропозиції громадськості подаються до Затоківської селищної ради до 19.01.2016 р., розгляд пропозицій завершується 22.01.2016, презентація детального плану території відбудеться 18.01.2016, початок о 10:00 годині.

В подальшому, у місцевій газеті "ТОРНАДО-ПРЕС" було розміщено оголошення про завершення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення містобудівної документації - детальний план території для індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_1, м. Білогород-Дністровського, Одеської області. Повідомлено, що пропозицій громадськості щодо проекту детального плану території для індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_1, м. Білгород-Дністровського, Одеської області до Затоківської селищної ради не надходило.

22.03.2016 Затоківською селищною радою прийнято рішення № 123, яким затверджено детальні плани території, розроблені щодо земельних ділянок, розташованих в селищі Затока, м. Білгород-Дністровського, Одеської області, яким вирішено:

1. Затвердити детальний план території розміщення індивідуальної дачної забудови в кварталі бульвар АДРЕСА_1.

2. Затвердити детальний план території розміщення індивідуальної дачної забудови на земельній ділянці в кварталі між АДРЕСА_6

3. Затвердити детальний план території для індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_7

Вважаючи протиправними рішення № 3463 та рішення № 123, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення Затоківської селищної ради № 3463 та пункт 3 рішення № 123 є такими, що безпосередньо порушують права та інтереси позивача і були прийняті з порушенням процедури проведення громадських слухань, зокрема, пунктів 4 та 5 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 (далі - Порядок №555), без проведення стратегічної екологічної оцінки проєкту детального плану територій, з порушенням вимог земельного на водного законодавства, зокрема статей 60 61 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 88 89 90 Водного кодексу України (далі - ВК України) та з порушенням вимог пункту 6.1.44 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26.04.2019 № 104 (далі - ДБН Б.2.2-12:2019).

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині скасування пунктів 1, 2 рішення № 123, суд першої інстанції виходив із того, що доводи позовної заяви та подані на їх підтвердження докази стосуються виключно детального плану території в кварталі бульвар АДРЕСА_1, затвердженого пунктом 3 цього рішення. Натомість будь-яких доводів чи доказів щодо протиправності детальних планів територій, затверджених пунктами 1, 2 рішення № 123, позивач не навів.

9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №3463 та відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначене рішення Затоківської селищної ради прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а дії відповідачів, які були вчинені під час прийняття зазначеного рішення, є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства України.

IV. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми Порядку № 555, оскільки не врахували висновків Верховного Суду, викладених в його постанові від 06.02.2025 у справі №380/10842/23, стосовно того, що формальні порушення процедури, зокрема, змістовні недоліки оголошення про початок проведення громадських слухань, які не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із неможливістю участі позивача в громадському обговоренні детального плану території, не можуть мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Крім того, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій, пославшись виключно на висновок судово-технічної експертизи від 18.06.2018 № 9-19, не дослідивши належним чином положення генерального плану смт. Затока та інші докази наявні в матеріалах справи, дійшли безпідставного висновку про те, що детальним планом території в кварталі АДРЕСА_1 , фактично затверджено зміну планування території.

11. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність пункту 3 рішення № 123 та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, у зв`язку з чим вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

12. В обґрунтування клопотання про закриття касаційного провадження у цій справі позивач вказує на те, що представник ОСОБА_2 - адвокат Чабан О.С., вже зверталась з подібною касаційною скаргою, в інтересах іншого учасника цієї справи і таку скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 19.01.2026 у зв`язку з її необґрунтованістю. Наведені обставини на переконання позивача свідчать також про необґрунтованість і цієї касаційної скарги.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

14. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. У цій справі предметом оскарження є рішення №3463, яким ініційовано розроблення містобудівної документації на місцевому рівні щодо індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_1 та рішення №123, яким затверджено детальні плани територій, розроблені щодо земельних ділянок, розташованих в селищі Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області.

16. Стосовно висновків судів попередніх інстанцій в частині оскарження позивачем рішення №3463 колегія суддів зазначає таке.

17. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

18. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

19. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

20. Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

21. Тобто правовий акт індивідуальної дії ухвалюється суб`єктом владних повноважень у межах визначеної законодавством компетенції щодо здійснення владних управлінських функцій і його дія поширюється на вирішення конкретного питання або стосується конкретної особи (фізичної, юридичної чи суб`єкта владних повноважень).

22. Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

23. Верховний Суд у своїй постанові від 23.02.2023 у справі № 400/3396/19, предметом оскарження в якій було розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 18.03.2019 № 62 «Про розроблення детального плану території (ДПТ) земельної ділянки орієнтовною площею 35 000 га, яка планується для будівництва та експлуатації об`єктів вітроелектростанції за межами населених пунктів в межах територій Анатолівської, Краснопільської та Ташинської сільських рад Березанського району Миколаївської області» вказав на те, що зазначене рішення, яким вирішено розробити детальний плані території, визначено замовника детального плану території, джерела фінансування та мету розробки детального плану території не є нормативно-правовим актом та вичерпало свою дію фактом прийняття і не впливає на права та інтереси позивачів, оскільки останні не є учасниками правовідносин, на яких поширювалася дія вказаного розпорядження.

24. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що рішення Затоківської селищної ради від 20.08.2015 № 3463, яким вирішено розробити детальний план території, визначено його розробника, вирішено укласти договір на його розроблення та визначено суб`єкта, на якого покладено за контроль над виконанням цього рішення, є актом індивідуальної дії, дія якого вичерпалася його виконанням. Саме по собі прийняття цього рішення не породжує для позивача правових наслідків, не змінює обсягу його прав чи обов`язків та не порушує його права або законні інтереси. Відтак підстави для визнання зазначеного рішення протиправним та його скасування відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення № 3463, однак неправильно визначив мотиви, якими обґрунтував своє судове рішення в цій частині.

25. При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення Затоківської селищної ради від 22.03.2016 № 123, яким, зокрема, затверджено детальний план території для індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_1 безпосередньо стосується прав та законних інтересів позивача СК «Буревестник», члени якого є власниками земельних ділянок, розташованих у безпосередній близькості до території, щодо якої затверджено спірний детальний план, у зв`язку з чим законність та обґрунтованість рішення № 123 може і має бути перевірена в судовому порядку.

26. Щодо висновків судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним та нечинним рішення №123 Верховний Суд зазначає наступне.

27. Закон України 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 1 цього Закону детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

28. Абзацом 1 частини першої статті 16 Закону № 3038-IV (тут і далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

29. Відповідно до частини першої статті 19 Закону 3038-IV детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

30. За правилами частин четвертої та шостої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

31. Окрім того, механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначає Порядок розроблення містобудівної документації № 290, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 (далі - Порядок №290), пунктом 1.4 якого визначено, що організація розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї здійснюється шляхом забезпечення:

оприлюднення рішення про розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї;

визначення розробника містобудівної документації або внесення змін до неї та укладання договору з урахуванням положень, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі»;

складання разом із розробником та затвердження проекту завдання на розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї;

надання розробнику вихідних даних, а також вимог щодо розміщення об`єктів державного й регіонального значення або доручення щодо їх збирання;

фінансування розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї відповідно до укладеного договору;

надання розробнику оновленої картографічної основи, складеної відповідно до вимог законодавства;

здійснення контролю за розробленням або внесенням змін до містобудівної документації;

узгодження проекту містобудівної документації з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, в частині врегулювання питань щодо територій спільних інтересів;

розгляду проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою згідно зі статтею 20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

подання проекту містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України, містобудівної документації з планування територій на регіональному рівні, генерального плану міст експертній організації для проведення експертизи в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 548 «Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації»;

подання на затвердження завершеного проекту містобудівної документації.

32. За правилами частин першої та другої статті 21 Закону № 3038-VI громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій, без проведення яких забороняється затвердження на місцевому рівні містобудівної документації.

33. Згідно із частиною третьою статті 21 Закону № 3038-VI сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення);

4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

34. Оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику містобудівної документації (частина п`ята статті 21 Закону № 3038-VI).

35. На реалізацію положень статті 21 Закону № 3038-VI Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 555, який визначає механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій.

36. Згідно з пунктом 2 Порядку №555 (тут і далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації.

37. Відповідно до пункту 4 Порядку №555 оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

38. Згідно з пунктом 5 Порядку №555 повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; 5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

39. Зміст наведеної норми свідчить про те, що законодавством визначено два способи оприлюднення проектів містобудівної документації, які не є взаємовиключними, а саме: 1) через засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території; 2) шляхом розміщення інформації на офіційному веб-сайті замовника містобудівної документації.

40. Колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.06.2018 у справі №826/4504/17, від 03.04.2019 у справі №509/4722/16-а, від 13.03.2020 у справі №320/6466/18, від 06.02.2025 у справі № 380/10842/23, згідно із якими оприлюднення замовником містобудівної документації інформації про дату, час та місце, де заінтересовані особи можуть ознайомитися з матеріалами проектів містобудівної документації є належним способом оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації та не становить порушень вимог пунктів 4, 5 Порядку №555.

41. У справі, яка розглядається суди встановили, що оголошення про проведення громадських слухань щодо проекту містобудівної документації - детального плану території щодо індивідуального дачного будівництва в кварталі АДРЕСА_1 було опубліковане у газеті «ТОРНАДО-ПРЕС».

Вказане оголошення містило інформацію про назву містобудівної документації, її замовника, виконавця, підставу внесення змін, місце ознайомлення з текстовими та графічними матеріалами детального плану території, відповідальну особу та дату проведення слухань, у зв`язку з чим, на переконання колегії суддів, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем під час прийняття рішення №123 процедури оприлюднення інформації щодо проведення громадських слухань.

42. Стосовно висновків судів попередніх інстанцій про невідповідність пункту 3 рішення №123 вимогам земельного, водного законодавства та державним будівельним нормам колегія суддів зазначає наступне.

43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що визначені детальним планом, який було затверджено пунктом 3 рішення №123, території для індивідуального дачного будівництва віднесено до земель рекреаційного призначення.

44. Відповідно до статті 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

45. Статтею 51 Земельного кодексу України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

46. Отже нормами Земельного кодексу України передбачена можливість дачного будівництва на землях рекреаційного призначення.

47. Разом з тим, приписами ДБН 360-92* Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (далі ДБН 360-92*), затвердженими наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44, які були чинними на момент прийняття рішення 123, визначено, що планування дачних поселень та садівницьких товариств у приміських зонах передбачається на землях, які не можуть бути використані для перспективного територіального розвитку міських і сільських поселень.

Будівництво нових дачних та садівницьких районів в межах міських населених пунктів не допускається (пункти 1.4, 3.39 ДБН 360-92*).

48. Таким чином, чинними на момент виникнення спірних правовідносин державними будівельними нормами передбачалася можливість планування дачного будівництва лише у приміських зонах. Натомість планування нових дачних районів у межах міських населених пунктів, до яких належать, зокрема, селища міського типу, прямо заборонялося. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що пункт 3 рішення № 123 у цій частині не відповідає вимогам ДБН 360-92*.

49. Крім того, як видно з висновку судово-технічної експертизи від 18.06.2018 № 9-19 земельні ділянки, щодо яких пунктом 3 рішення №123 було затверджено детальний план території, знаходяться в безпосередній близькості до урізу води Чорного моря (відстань від урізу води до створу задніх меж зазначених земельних ділянок становить від 60,38 м до 40.48 м), у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку що спірний детальний план передбачає дачне будівництво в 100-метровій захисній смузі, що суперечить вимогам статей 60 61 Земельного кодексу України та статей 88 89 90 Водного кодексу України.

50. За змістом частин першої, другої та третьої статті 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період), зокрема, для великих річок, водосховищ на них та озер шириною 100 метрів.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

51. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об`ємом понад 1 кубічний метр на добу; в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів; г) застосування сильнодіючих пестицидів.

52. Частиною першою та третьою статті 62 Земельного кодексу України встановлено, що у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об`ємом понад 1 кубічний метр на добу;

в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;

г) застосування сильнодіючих пестицидів.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

53. Отже, нормами Земельного кодексу України встановлено різний правовий режим використання земель у прибережних захисних смугах залежно від виду водного об`єкта. За таких обставин суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку, що спірний детальний план передбачає дачне будівництво в межах 100-метрової прибережної захисної смуги, оскільки така ширина прибережної захисної смуги встановлена лише для великих річок, водосховищ на них та озер. Натомість земельні ділянки, щодо яких рішенням №123 затверджено детальний план території, розташовані в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, для якої законом встановлено інший правовий режим. При цьому положення статей 60- 62 Земельного кодексу України не містять заборони на дачне будівництво в межах прибережної захисної смуги вздовж морів. Водночас колегія суддів звертає увагу, що оцінка правомірності спірного детального плану має здійснюватися також з урахуванням спеціальних обмежень, установлених законодавством для пляжних зон морів, у зв`язку з чим варто зазначити таке.

54. За визначенням наведеним в статті 1 Водного кодексу України пляжна зона - прилегла до урізу води частина прибережної захисної смуги уздовж морів, навколо морських заток і лиманів з режимом обмеженої господарської діяльності.

55. Відповідно до приписів статей 88 90 Водного кодексу України у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

56. Таким чином, як Земельний кодекс України, так і Водний кодекс України встановлюють імперативну заборону на будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, у межах пляжної зони прибережних захисних смуг морів та навколо морських заток і лиманів. Як установлено судами попередніх інстанцій, спірні земельні ділянки розташовані на відстані менше 100 метрів від урізу води Чорного моря. З огляду на те, що відповідно до статей 88 90 Водного кодексу України мінімальна ширина пляжної зони становить 100 метрів від урізу води, зазначені земельні ділянки розташовані саме в межах пляжної зони, а не в межах 100-метрової прибережної захисної смуги, як помилково зазначили суди попередніх інстанцій, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про невідповідність рішення № 123 вимогам Земельного кодексу України та Водного кодексу України, однак помилково обґрунтували його посиланням на перебування спірних земельних ділянок у межах 100-метрової прибережної захисної смуги.

57. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно поклали в основу своїх висновків висновок судово-технічної експертизи від 18.06.2018 № 9-19, не дослідивши інші наявні в матеріалах справи докази. Саме по собі посилання на наявність у матеріалах справи інших документів не свідчить про неповноту судового розгляду чи помилковість висновків судів. Скаржник не зазначає, які саме встановлені судами обставини спростовуються цими доказами та яким чином їх зміст впливає на правильність висновків судів, зокрема, щодо розташування спірних земельних ділянок відносно урізу води Чорного моря. За таких обставин наведені доводи не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судами обставин справи.

58. Колегія суддів також зазначає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для скасування рішення № 123 лише в частині пункту 3, оскільки позивач хоч і просив скасувати зазначене рішення в цілому, наведені ним доводи та подані на їх підтвердження докази стосувалися виключно детального плану території в кварталі АДРЕСА_1, м. Білгород-Дністровського, Одеської області, затвердженого пунктом 3 цього рішення. Натомість будь-яких обставин, які б свідчили про протиправність детальних планів територій, затверджених пунктами 1, 2 рішення № 123, позивач не навів і відповідних доказів не надав.

59. Крім того, в касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про невідповідність опублікованого на вебсайті Кароліно-Бугазької сільської ради оголошення про оскарження в судовому порядку нормативно-правового акта (спірного в цій справі рішення про затвердження детальних планів території) вимогам статті 264 КАС України, які обґрунтовані посиланням на те, що таке оголошення опублікувала Кароліно-Бугазька сільська рада, яка спірного рішення не приймала, а сама публікація не містила всіх визначених статтею 264 КАС України реквізитів, що не забезпечило реальну можливість особам, на яких поширюється дія такого акта, захистити свої права.

60. Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, з огляду на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» Затоківська селищна рада увійшла до складу Кароліно-Бугазької територіальної громади, у зв`язку з чим опублікування такого оголошення законно здійснено Кароліно-Бугазькою сільською радою. Водночас певні недоліки оголошення щодо повноти викладеної в ньому інформації не можуть бути підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, оскільки текст оголошення містив необхідні для ідентифікації судового провадження відомості, зокрема, номер адміністративної справи, тому заінтересовані особи мали можливість отримати необхідну інформацію про розгляд справи з Єдиного державного реєстру судових рішень та, відповідно, реалізувати свої процесуальні права.

61. Стосовно клопотання позивача про закриття касаційного провадження у цій справі колегія суддів зазначає, що наведені у ньому доводи не свідчать про наявність передбачених КАС України підстав для його закриття, оскільки повернення Верховним Судом іншої касаційної скарги, поданої тим самим представником в інтересах іншого учасника цієї справи, саме по собі не впливає на оцінку відповідності цієї касаційної скарги вимогам процесуального закону, яка здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням її змісту, наведених доводів та підстав касаційного оскарження.

62. Відповідно до частин першої та четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

63. На підставі вищезазначеного та враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення № 3463, однак в основу такого висновку поклав помилкові мотиви і враховуючи, що частково невірні мотиви були наведені судами обох інстанцій в частині підстав для скасування пункту 3 рішення №123, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальні частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі № 420/3132/19, виклавши їх у редакції цієї постанови Верховного Суду.

64. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

65. Враховуючи, що колегія суддів змінює оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій лише в частині мотивів їх ухвалення, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 351 356 359 КАС України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі № 420/3132/19 змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі № 420/3132/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.І. Рибачук

судді Н.В. Коваленко

Л.В. Тацій